Позначки

До виборів президента залишилось всього декілька днів.

Нажаль, через стислі терміни важко підбити якісь чіткі підсумки по кандидатам вже зараз. До прикладу, останній раунд президентських дебатів іще навіть не відбувся (він відбудеться цієї п’ятниці, а вже через день – вибори) – що вже казати про якийсь сукупний аналіз.

Тим не менше, деякі речі можна уточнити вже зараз: зняття кандидатур та загальний розподіл кандидатів по групах. Також згадаєм трошки про програми кандидатів та декларації про доходи.

Зняття кандидатами своїх кандидатур

Двоє кандидатів – Царьов та Королевська – офіційно зняли свої кандидатури, і ще двоє – Шкіряк та Симоненко – заявили що закликають не голосувати за них під час президентских дебатів, хоча вже не встигають офіційно зняти свої кандидатури з виборів.

Ще один кандидат – Клименко – зробив заяву яка була невірно потрактована як заява про зняття власної кандидатури на користь Порошенка, але пізніше спростував це, і пояснив що лише підтримав ініціативу своєї партії УНП звернутись до всіх кандидатів з пропозицією знятись на користь Порошенка. Але – підтримав лише ідею звернутись до всіх, а не знімається персонально. Більше того, заявив що зніматись наміру не має – видно далі ідеї справа не пройшла. Отже Клименко своєї кандидатури не знімав.

Насправді, всі кандитати що зняли свої кандидатури і так мали низькі рейтинги, тому говорити про якісь особливі наслідки не доводиться. Найбільш рейтинговим мабуть був Петро Симоненко, хоча насправді його шанси теж незначні, враховуючи історію попередніх спроб (про це нижче).

Вчасно знятись з виборів встигли двоє:
Олег Царьов, 29 квітня
Поставив під сумнів легітимність ще не проведених виборів, мотивувавши це тим, що йому не дають виступати в прямих ефірах шоу 1-го каналу віддалено, бо буцім-то приїзд його до столиці пов’язаний з ризиком для життя. Хоча насправді лише повторює формулювання Кремля щодо нелегітимності виборів в Україні. Разом з комуністом Петром Симоненком, про котрого нижче.
Наталія Королевська, 30 квітня
Заявила що статус президента заважатиме сконцентруватись на соціальній роботі. Можна справді подумати буцім-то Королевська мала бодай якісь шанси. Не забула Королевська також злегка полаяти і самі вибори, заявивши що вони “розколюють країну”. Такє от сприйняття демократії в наших політиків – коли люди самі обирають собі когось то це “розкол країни”, вочєвидь “об’єднання країни” вони бачать шляхом насаджання безальтернативного “царя” – інакше це інтерпретувати не виходить.

Варто зазначити що зняли свої кандидатури ці кандидати практично синхронно – що може теж про дещо свідчити.

Невчасно закликали не голосувати за них наступні:
Зорян Шкіряк, оголосив 10 травня під час дебатів
Декілька днів пан Шкіряк зберігав інтригу причини цього рішення, аж раптом висловився за те, що вибори мають пройти в один тур, тому треба звільнити простір для найбільш рейтингового кандидата, чи кандидатів які мають між собою домовитись. Т.я. наразі всі розмови про єдиного кандидата матеріалізувались лише в одному союзі рейтингових кандидатів, котрий завдяки цьому отримав найвищий рейтинг – це, як відомо, Порошенко та партія УДАР Віталія Кличка – то мабуть про нього і йшла мова. Але, сам пан Шкіряк старанно уникав будь-яких конкретних прізвищ.
Петро Симоненко, оголосив 16 травня під час дебатів
Чіткого пояснення від Симоненка як і від Царьова не було – були скоріше абстрактні звинувачення “влади Києва” в всеможливих гріхах. Кандидат в президенти України в прямому ефірі після виголошення декількох антиукраїнських ідей, явно надиктованих в Кремлі, раптом заявляє про якусь цензуру в Українських ЗМІ, і що “треба рятувати схід” а тому треба знятись з виборів. З посиланням на ту ж саму вигадану цензуру Симоненко також назвав майбутні вибори вже нелегітимними (знову ж фразеологія Кремля один до одного), на запитання чому не знявся раніше сказав що раніше ще не було подій в Одесі, хоча не зрозуміло як ці події вплинули на його позицію. Насправді складається враження що Симоненко мав знятись тоді ж коли і Царьов з Королевською, але його шанси вважались більшими і тому його тимчасово залишили. Або ж було завдання залишити своїх людей комісії, тому з одного боку Симоненко ніби з виборів “знявся” (хоча звичайно вже пізно і в бюллетні він буде) максимально публічно повторивши Кремлівське звинувачення виборів в “нелегітимності”, а з іншого все одно може мати своїх людей в комісіях, тобто буде справжнім технічним кандидатом.

Нагадаю, що Симоненко балотується на президентський пост вже вчетверте. На попередніх виборах за нього голосували так:
1999-й: 22.24 % 1-й тур (2-й з 13), 37.80 % 2-й тур (проти Кучми)
2004-й: 4.97 % 1-й тур (4-й з 24)
2010-й: 3.54 % 1-й тур (6-й з 18)
Як бачимо, підтримка його стабільно падає, та і високою була лише одного разу – в виборчих змаганнях з Кучмою, Морозом, Вітренко та Марчуком.

Загальний розподіл кандидатів по групах

Цей розподіл я зробив на свій розсуд, і будь-хто може зі мною не погодитись. Але це все ж таки мій блог, тому тут я презентую власне бачення.

Згрубша я бачу кандидатів в президенти так:

Регіонали:
– Кузьмін Ренат Равелійович (регіонал заступник генпрокурора, засудив Тимошенко і Луценко)
– Бойко Юрій Анатолійович (регіонал олігарх, міністр енергетики та вуглепрому уряду Азарова, віце-ПМ – скандал Вежі Бойка, оппозиція Ющенку)
– Добкін Михайло Маркович (друг Кернеса, з котрим вони напівкримінально “тримають” Харківську область)
– Тігіпко Сергій Леонідович (регіонал олігарх, доларовий міліардер)
– Коновалюк Валерій Ілліч (регіонал олігарх)
[знятий] Царьов Олег Анатолійович (крайньо проросійська позиція, анти-західність)

Комуністи:
[закликав не голосувати за нього] Симоненко Петро Миколайович (крайньо проросійська позиція та анти-західність; комуністичний підхід до економіки – держмонополія на освіту, медицину, стратегічні виробництва; балотується в президенти 4-й раз поспіль)

БЮТ:
– Ляшко Олег Валерійович (наприкінці минулого року заявляв що поступиться Тимошенко якщо вона матиме змогу балотуватись на наступних виборах – тоді йшлось за вибори 2015-го року – бо повністью її підтримує, але зараз, коли рейтинг Тимошенко низький, заробляє свій окремий рейтинг чисельними вдалими PR ходами)
– Тимошенко Юлія Володимирівна

Відомі технічні кандидати:
[знята] Королевська Наталія Юріївна

Свобода:
– Тягнибок Олег Ярославович

Правий Сектор:
– Ярош Дмитро Анатолійович

РУХ+НУ-НС:
– Клименко Олександр Іванович
– Куйбіда Василь Степанович

Проукраїнські нові:
– Богомолець Ольга Вадимівна
[закликав не голосувати за нього] Шкіряк Зорян Несторович

Проукраїнські старі:
– Гриценко Анатолій Степанович
– Порошенко Петро Олексійович

Маловідомі старі:
– Цушко Василь Петрович (колишній міністр МВС, міністр економіки в уряді Азарова, голова антимонопольного комітету, поміркована позиція, не помічений в накопленні капіталу, давня дружба з Т.Монтян)
– Маломуж Микола Григорович (в КДБ при СРСР, голова зовнішньої розвідки СБУ в часи Ющенка, фундатор “форуму “Стратегії Нац. Безпеки України”)

Маловідомі нові:
– Рабінович Вадим Зіновійович (без вищої освіти, бізнесмен, доларовий мільйонер)
– Саранов Володимир Георгійович (нікому не відомий дрібний бізнесмен, без власної політсили)
– Гриненко Андрій Валерійович (нікому не відомий дрібний бізнесмен, без власної політсили)

Як бачимо, насправді методом виключення групп можна визначити для себе лише декількох кандидатів, з котрих буде вже набагато легше визначати “того одного” чи “ту одну”.

Нагадаю, Громадське ТБ проводило бліц-опитування кандидатів в президенти, їх відповіді я теж збираю в загальну табличку для порівняння – можливо це теж допоможе визначитись.

Щодо президентських програм

До виборів я намагався проаналізувати всі президентські програми, але це виявилось завданням досить нудним і малокорисним.

По-перше, як програміст мушу сказати що жодна президентська програма не є насправді ніякою програмою – переважно це декларації намірів, обіцянки, постановка цілей, деякі обособлені конкретні пропозиції різного ступеня конкретки (від “зробим” незрозуміло як і за чий рахунок до “поступове зменшення відсотку ставки стільки-то в такому-то році”).

По-друге, нажаль, більшість конкретики в програмах стосується економічних питань та зустрічається в бувалих казнокрадів, які посіли свої місця власне через першокласні економічні та юридичні знання. Так так, я переконаний що країну грабують не якісь тупарі а висококласні професіонали. Але від цього не менш безпринципні. Мабуть найбільше конкретики з десятка перечитаних програм було в програмі… Віктора Януковича! – яку пообіцяв виконати (з дрібними змінами) пан Коновалюк – мовляв за неї люди голосували, а Віктор Федорович її не виконав. Таким чином ця програма вспливає і на виборах 2014 майже незмінною, і виявляється одною з найбільш конкретних (хоча і обіцянок там теж не бракує, подекуди просто комічних в своїй амбіційності – “україна повинна за 10 років увійти до 20 найбільш економічно розвинених країн світу (G 20)” – мабуть забули що президента на 10 років не обирають, “моя мета – п’ятдесят мільйонів громадян україни вже у 2020 році” – це прогнозований природній зріст, чи з підвищенням за персональною участью президента мабуть?, “Протягом 10 років принаймні 3 українські університети повинні увійти до світового рейтингу 500 найкращих вищих навчальних закладів” – знову 10 років, але чи потрібно нам щоб держава штовхала ВНЗ? Може нам потрібні українські “Гарварди” – незалежно конкуруючі? Яка тоді роль Президента?). Що дала нам ця конкретика в минулому – вже знаєм.

В дні котрі залишились до виборів я таки спробую підбити підсумки по програмам, бодай короткі, але не впевнений чи встигну.

Щодо декларацій про доходи

Я таки закінчив оцифровку декларацій про доходи кандидатів в Президенти, тому нагадую посилання.

Згрубша це нічого особилво не змінило, хіба що виявило любов деяких кандидатів до водного спорту у вигляді гідроциклів (Гриненко, неочікувано – Гриценко, а також Саранов – останній гідроциклу не задекларував, але задекларував причіп до гідроциклу (-: ), та наявність гарної яхти в пана Саранова ( http://www.linssenyachts.com/en/new-yachts/grand-sturdy-series.html ). Але подивісться самі.

Наразі все. Have a nice elections.

Advertisements